ГЕС Піналіто
ГЕС Піналіто | |
---|---|
18°53′2.1000001012063″ пн. ш. 70°33′56.200000099587″ зх. д. / 18.88392° пн. ш. 70.56561° зх. д. | |
Країна | Домініканська Республіка |
Стан | діюча |
Річка | Тірео, Ріо-Бланко |
Каскад | гідровузол Тірео — Ріо-Бланко |
Початок будівництва | 2004 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2009 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 50 МВт |
Середнє річне виробництво | 142 млн кВт·год |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 517 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Пелтон |
Кількість та марка турбін | 2 |
Витрата через турбіни | 9,8 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
Потужність гідроагрегатів | 2х25 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | із ущільненого котком бетону |
Висота греблі | 52 м |
Довжина греблі | 207 м |
ЛЕП | 69 |
Власник | Empresa de Generación Hidroelectrica Dominicana (EGEHID) |
Мапа | |
ГЕС Піналіто — гідроелектростанція у центральній частині Домініканської Республіки, за сім десятків кілометрів на північний захід від столиці країни міста Санто-Домінго. Знаходячись вище від ГЕС Ріо-Бланко (25 МВт), становить верхній ступінь гідровузла, який використовує ресурс зі сточища річок Тірео та Бланко, лівих притоків Yuna (стікає з північного схилу Кордильєри-Сентраль та прямує у північно-східному напрямку до впадіння в затоку Саманта-Бей на північно-східному узбережжі острова Гаїті).
У межах проекту Тірео перекрили греблею з ущільненого котком бетону висотою 52 метри та довжиною 207 метрів, яка потребувала 100 тис. м3 матеріалу. Вона утримує водосховище з об'ємом 4 млн м3 (корисний об'єм 1,5 млн м3) та припустимим коливанням рівня поверхні між позначками 1175 та 1180 метрів НРМ.
Від сховища через правобережний гірський масив прокладено дериваційний тунель довжиною 8,15 км з діаметром 3,6 метра, до якого приєднується бічне відгалуження довжиною 3,2 км з діаметром 3,5 метра, яке постачає воду із правої притоки Тірео річки Сонадор. Крім того, у сточище Тірео за допомогою тунелів довжиною 3,4 км перекидається додатковий ресурс з водозаборів на Бланко та її притоках Cană Амарга і Arroyón. Проектний середньорічний потік за зазначеним напрямками складає 1,74 м3/сек для самої Тірео, 0,98 м3/с для Сонадор та 1 м3/с зі сточища Бланко. Можливо відзначити, що дотриманню таких параметрів загрожують відбір води на зрошення з Тірео (в її верхів'ї розташований один з найпродуктивніших районів вирощування овочів) та вирубка лісів в долині Бланко, яка призводить до пересихання водотоків.
В гідротехнічній схемі станції працює запобіжний балансувальний резервуар баштового типу висотою 45 метрів з діаметром 8 метрів, під'єднаний через шахту глибиною 58 метрів з діаметром 2,4 метра. До машинного залу ресурс подається через напірний водовід довжиною 1,24 км зі спадаючим діаметром від 2 до 1,4 метра.
Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Пелтон потужністю по 25 МВт, які при напорі у 517 метрів повинні забезпечувати виробництво 142 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода потрапляє в Тірео.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 69 кВ.[1][2][3][4]
- ↑ Puello, José Emilio. ..:: Constanza Digital ::.. - La Presa de Pinalito. constanzadigital.com.do (es-es) . Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Pereira, Geraldo Magela (29 травня 2015). Projeto de usinas hidrelétricas: passo a passo (pt-BR) . Oficina de Textos. ISBN 9788579751738. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ IECCA WEBSITE. iecca.net. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Problemas importantes de la presa de Pinalito. www.diariolibre.com (es-ES) . Процитовано 25 вересня 2018.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |